Сергій Танадайчук

Танадайчук Сергій Васильович народився 9 травня 1963 року у селі Махаринці Козятинського району Вінницької області. Ще не виповнилося Сергієві й року, як помер його батько. А в 13 років він зостався без матері. Єдиний світлий спогад дитинства – як він із мамою робив витинанки. Це, мабуть, звідти пристрасть до художньої творчості.

Малого Сергія направили до інтернату. Це були, як він сам казав, найгірші його роки. Тихого, хворобливого хлопчика ображали всі. Мабуть, тому пізніше Сергій так горнувся до дітей-сиріт, так хотів зігріти їхнє сирітське життя. Більш за все на світі любив малювати, але заради шматка хліба вступив до ПТУ.

Сторіни біографії

Хист до творчості проявився у Сергія Танадайчука ще у дитинстві. У 19 років Сергій Васильович поїхав у село Петриківку, відому своїм народним мистецтвом – петриківським живописом. Тут він пристрастився до народної творчості. Зрозумів: народне – це його. Почав багато читати, вивчати глибинні витоки. Згодом закохався у трипільську культуру – виготовляв витинанки, складав віршовані рядки до картин. Люди знаходили у його творчості й думку, і філософію. Його малюнки возили у Францію, ними зацікавився американський посол. У середині 1995 року в міськрайонній газеті “Земля Бердичівська” розпочалась публікація серії малюнків майстра, яка знайомить широке коло читачів газети з його творчістю. У цей же час у нього немає ні власного житла, ні майстерні.

Сторіни біографії

Сергій Васильович був із породи диваків, з тих людей, яких у буквальному сенсі не цікавив матеріальний бік життя. Щоб підтримувати свої сили йому вистачало каші, картоплі в мундирах та інколи шматок м’яса. У його помешканні, у маленькій кімнатці в будинку по вулиці Димитрова (нині вулиця Сергія Сідлецького) не було місця ні для ліжка, ні для шафи – геть усі кутки зайняли дошки, рамки, чисті полотна, картини, банки з фарбами. Його не розуміли дорослі, тому що його творчість перегукується з трипільською культурою (це 4-6 тисяч років тому), зате його розуміли діти, особливо, з інтернату.

Сторіни біографії

У Бердичівському інтернаті він створив гурток, де навчав дітей творити витинанки, орнаменти, розписувати крашанки, малювати хід Сонця, Матір-Берегиню, відкривати таємницю давньоукраїнських оберегів (символів-знаків) і ще багато чого з культури наших далеких предків. Невлаштованість життя, необхідність малювати гасла і плакати, фарбувати огорожі, працювати двірником – жодним чином не принижують його. Поряд із цим Сергій бере участь у всеукраїнських виставках, входить повноправним членом у столичні кола художників, оформлює книги знаних письменників, таких як Сергія Плачинди “Міфи давньої України”. Презентація цієї книги відбулась у березні 1998 року в приміщенні міської загальноосвітньої школи №3.

Сторіни біографії

Всіх учнів, яких Сергій навчав на громадських засадах, мав тридцять, віком від 5 до 17 років. Міжнародний Фонд “Відродження” суттєво допоміг дітям матеріалами для творчості. Найкраще ними скористалася перша учениця Танадайчука Віка Зданевич. Вони стали поштовхом до створення найкращих картин на дохристиянську тему. За них юна художниця одержала диплом від ректора Академії мистецтва, Бориса Олійника та Віце-Прем’єр-міністра України та інших. Також отримала головний приз на фестивалі народних промислів (Дніпропетровськ, 1996 р.).

Сторіни біографії

На протязі досить короткого часу, Сергій Васильович видав близько 30 випусків книг у серії “Бердичівське народне мистецтво”. Не дивно, що у Житомирі, в Києві, як художника, його знали краще, ніж у Бердичеві.

Сергій Васильович Танадайчук – член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Також із метою подальшої популяризації народного мистецтва на початку 1998 року Сергій Танадайчук організував у Бердичеві Клуб народної творчості “Сонце”

Сторіни біографії

Життя Сергія Танадайчука було нетривким – він помер 29 липня 2002 року на 40-му році життя після тяжкої хвороби. Декілька проведених операцій не допомогли – хвороба виявилася сильнішою.

Похований Сергій Танадайчук у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Бистрицькій.

23 серпня 2008 року на могилі митця в відкрито пам’ятник. Автор барельєфу на стелі – Валерій Ковальчук, викладач бердичівської художньої школи.